Дослідники використовують рентгенівські промені, щоб відновити приховану під середньовічним манускриптом найдавнішу відому карту нічного неба, створену давньогрецьким астрономом.
Науковці відновлюють найстарішу з відомих мап нічного неба, якій близько 2000 років. Століттями цей унікальний астрономічний документ був захований під текстом середньовічного релігійного манускрипту.
Про це пише Daily Mail.
Як рентген допоміг прочитати невидимий текст
Вважається, що автором зоряних координат є видатний давньогрецький астроном Гіппарх, який жив у 190–120 роках до нашої ери, задовго до винайдення телескопа. Знахідка ховалася у рукопису під назвою Codex Climaci Rescriptus, що походить із монастиря Святої Катерини в Єгипті. Оскільки пергамент у Середньовіччі був дорогим, старий текст часто зішкрібали, щоб використати сторінки повторно.
Зараз фахівці Національної прискорювальної лабораторії SLAC у Каліфорнії просвічують 11 збережених сторінок спеціальним рентгеном. Ця технологія дозволяє розрізняти хімічні елементи без пошкодження матеріалу: оригінальний давньогрецький текст написаний чорнилом із домішками кальцію, тоді як середньовічний — чорнилом із вмістом заліза. Дослідникам вже вдалося розпізнати слово «Водолій» та описи яскравих зірок у цьому сузір’ї.
Загадка неймовірної точності стародавньої мапи
Відкриття цих записів допоможе науковцям зрозуміти, як античні астрономи досягали такої вражаючої точності без жодних збільшувальних приладів. Експерти припускають, що Гіппарх міг використовувати спеціальну візирну трубку для спостережень, що вимагало незліченних годин копіткої роботи.
Щоб зберегти крихкі аркуші від руйнування та вицвітання чорнила, їх помістили у виготовлені на замовлення рамки з контролем вологості, а світло в кімнаті для сканування суворо регулюється. Хоча загалом манускрипт налічує близько 200 сторінок, більшість із них розкидані по різних куточках світу.
«Координати, які ми знаходимо, неймовірно точні як для того, що зроблено неозброєним оком. Можливість реконструювати першу мапу нічного неба є надзвичайним досягненням для науки», — зазначає провідний дослідник Віктор Гіземберг.
Нагадаємо, метеорит 1724 року ставить під сумнів фундаментальні правила фізики. Учені дослідили фрагмент цього космічного «прибульця», що впав у Німеччині 300 років тому, і виявили матеріал, теплопровідність якого майже не змінюється при різних температурах.
